?

Log in

Previous Entry | Next Entry

День знаходження

Нічний гість

Усе моє свідоме життя я благала своїх батьків узяти мені котика. Коли в мене питали, який подарунок я би хотіла отримати на те чи інше свято, про що я мрію тощо, відповідь була одна: «Хочу кота!»

Той блаженний день, а точніше ніч, я пам'ятаю, наче то було вчора. А то була холодна зимова ніч 2007-го.

Я збиралася лягати спати. Чистила зуби. Уже було за 23-тю. Батьки спали, а я дописувала шкільну стінгазету, тому затрималася. Мого старшого брата ще не було вдома.

Грюкнули вхідні двері.

«Андрій прийшов», - майнуло у мене в голові.

Я почула як він роздягається, йде на кухню...

Раптом двері ванної кімнати прочинилися.

-    Нат, йди швидко сюди! – схвильовано, але тихо, щоб нікого не розбудити, сказав мій брат.

-    Т...и хо не бахих, хо я занята? – не виймаючи зубну щітку з рота сказала я.

-    Ну йди, я щось тобі покажу, - не вгавав Андрій.

Я виплюнула зубну пасту і буркнула:

-    Та йду вже, йду...

Не минуло й півхвилини, як я відкрила двері кухні і... побачила на підлозі сіренький клубочок.

Хоч я й не видатний біолог, але визначила, що той клубок належав до тварин класу ссавців родини котячих віком до 5-ти місяців.

Я радісно зойкнула і глянула на брата:

-    Де ти його взяв?

-    На вулиці, під під'їздом. На цьому тижні кілька разів бачив його. Треться мені об ноги, нявкає... ну... я...

-    Який хороший! – намагаюся погладити котика.

Він спершу здивовано дивиться на мене, боязко підходить, нюхає пальці, а вже потім дається погладити.

-    Як же ми вмовимо маму і тата? - питаю.

-    Не знаю, - зітхає Андрій. – Завтра щось придумаємо. Пора спать. Тим паче тобі.

-    Угу.

Наливаємо нежданому гостю мисочку молока, мостимо постіль із шкарпеток (котик облюбував їх ще поки брат перевдягався), лаштуємо туалет і йдемо спати.

«Супер! – думала я, вже вкриваючись ковдрою. Нарешті здійснилася моя мрія! Тільки б тато не здійняв бурю. Маму вмовити легше...»

Класно мати кота, але деякі батьки чомусь ніяк не хочуть це розуміти. Принаймні, допоки не проживуть з ним хоч півроку.

(Домашня робота з української мови, 12.09.07)

Comments

( 2 comments — Leave a comment )
andy_in_the
Jan. 21st, 2013 10:20 am (UTC)
супер!
patlatanata
Jan. 22nd, 2013 03:06 pm (UTC)
О, дякую... за те, що це було.
Про той вечір хочеться згадувати :)
( 2 comments — Leave a comment )